Слайд 2
План
1. Гриби, загальна характеристика, будова, розмноження, представники.
2. Значення
грибів у природі, житті людини і лісовому господарстві.
3. Лишайники,
їх будова розмноження.
4. Взаємодія грибів та водоростей у лишайниках.
5. Морфологічні типи лишайників.
6. Анатомічна будова лишайників.
7. Роль лишайників в природі та їх практичне значення.
8. Основні представники лишайників у ґрунтовому покриві.
Слайд 3
Царство (Відділ) Гриби
Mycophyta, Fungi
Гриби – гетеротрофні наземні організми,
які не мають хлорофілу.
Походження – від одноклітинних джгутикових, або
від нитчастих водоростей, які втратили хлорофіл.
Окрема гілка еволюції. Проміжні між тваринами і рослинами.
Ростуть переважно в ґрунтах, іноді у водоймах, можуть розвиватися на різноманітних природних субстратах рослинного та тваринного походження, на штучних матеріалах, створених людиною.
Чисельність приблизно 100 тис. видів.
Слайд 4
Цікаве про гриби
Найбільший гриб живе в штаті Орегон
США, площа його грибниці становить близько 900 гектарів і
важить він кілька сотень тонн.
У реакторі Чорнобильської АЕС в 2002 році були виявлені гриби, при цьому вони відчували себе чудово. І навіть більше того, радіація їм потрібна для того щоб жити (як рослинам сонце). У складі цих грибів виявили меланін (аналог того, що захищає шкіру від ультрафіолету). Взагалі гриби дуже живучі і місця їх зростання можуть бути дуже екстремальними (космос, сірчана кислота, високий тиск).
Слайд 5
Загальна будова
Гриби утворюються із гіфів – тонких, розгалужених
нитки, які утворюють розгалужену сіть – міцелій (грибницю) –
вегетативне тіло гриба.
Скупчення гіфів у вищих грибів може утворювати плодове тіло гриба.
Міцелій забезпечує велику площу поглинання води, мінеральних і органічних поживних речовин. Гіфи ростуть верхівкою, діаметр гіф – 1-15 мкм, довжина кілька метрів, іноді до сотень метрів.
Слайд 7
Клітинна будова
Нижчі гриби - гіфи не мають перегородок
і утворюють одну гігантську багатоядерну клітину.
Вищі мають перегородки,
міцелій багатоклітинний. У клітинах може бути від 1 до кількох десятків ядер.
Слайд 8
Схожість з тваринами:
відсутність хлорофілу,
хітинова клітинна стінка,
Утворення сечовини в процесі метаболізму,
тваринний шлях
синтезу амінокислот,
запасання глікогену.
Схожість з рослинами:
необмежений ріст,
прикріплення до субстрату,
поглинання поживних
речовину усією поверхнею тіла,
наявність вакуолі з клітинним соком.
Слайд 10
Живлення грибів
Гетеротрофні організми (сапрофіти і паразити).
Сапрофіти – живляться
мертвими органічними речовинами.
Паразити – живляться живими органічними речовинами (внутріклітинні
і позаклітинні) – збудники захворювань.
Слайд 11
Живлення грибів
Існує ряд специфічних екологічних груп грибів, які
розвиваються на різноманітних матеріалах, створених людиною: металах, пластмасах, полімерних
плівках, тканинах, клею, гумових виробах, склі, лакофарбових покриттях, а також на папері, книгах, рукописах, картинах тощо, зумовлюючи їх псування або біологічне пошкодження.
Слайд 13
Взаємодія грибів з іншими організмами
Симбіоз з вищими рослинами
– мікориза:
розвиваються в ризосфері вищих рослин,
утворюючи зовнішню (екторофну), внутрішню (ендотрофну) або змішану мікоризи.
Симбіоз з водоростями – утворюють симбіотичні асоціації, відомі під назвою лишайників.
Слайд 14
Дихання грибів
аеробні організми (більшість),
рідше – анаероби –
отримують енергію в результаті бродіння (дріжджі).
Умови існування
Температура: t
opt~20-25ºC, t min~1-5ºC, t max~30- 35ºC.
Оптимальне середовище: pH – кисле, вологе, багате на поживні речовини.
Слайд 15
Розмноження грибів
Вегетативне
Частинами міцелію (мукор)
Брунькування (дріжджі)
Склероціями (ріжки на житі)
Хламідоспорами
(сажка)
Слайд 16
Розмноження грибів
Нестатеве
(основний вид розмноження) – утворення спор.
Нижчі
гриби – спори утворюються в спорангіях, або в
зооспорангіях
(ендогенно).
Вищі гриби – спори
(конідії) утворюються
на кондієносцях
(екзогенно).
Слайд 17
Розмноження грибів
Статеве
Нижчі гриби: ізогамія, гетерогамія, оогамія, зигогамія.
Слайд 18
Розмноження грибів
Статеве
Вищі гриби:
Гаметангіогамія – злиття недиференційованого
на статеві клітини двох зовні різних органів статевого розмноження;
Соматогамія
– злиття вмісту двох вегетативних клітин;
Сперматизація – запліднення жіночого органа статевого розмноження нерухливими клітинами – спермаціями.
Статеве спороношення завершує життєвий цикл.
Слайд 22
Класифікація грибів
Відділ Гриби - Mycophyta
Нижчі гриби
Клас Архіміцети
Представники:
Ольпідій
капустяний (чорна ніжка)
Рак картоплі
Клас Фікоміцети
Представники:
Картопляний гриб
Мукор
Слайд 23
Класифікація грибів
Вищі гриби
Клас Аскоміцети (Сумчасті)
Представники: Пивні дріжджі
Пеніцил (китична цвіль)
Ріжки
Клас Базидіоміцети
Представники: Домовий гриб
Сажка проса
Іржа злаків
Клас Незавершені гриби
Представники: Фузаріум
Вертициліум
Слайд 24
Значення грибів
приймають участь у кругообігу речовин, руйнують органічні
речовини до мінеральних;
ґрунтоутворення;
сприяють росту вищих рослин, утворюючи мікоризу;
виробництво антибіотиків;
отримання
хімічних речовин (лимонна кислота);
хлібопечення (дріжджі);
отруйні гриби викликають важкі наслідки;
псування продуктів, деревини;
збудники інфекційних хвороб рослин, тварин, людини.
Слайд 28
Відділ Лишайники –Lichenophyta (Lichenes)
Лишайники – особлива група рослин,
які утворилися в результаті симбіозу водоростей з грибами.
Це
комплекс симбіотичних
організмів з новими
морфологічними,
фізіологічними та
екологічними властивостями.
Група налічує
від 17000 до 26000 видів
Слайд 30
Роль гриба – забезпечити водою, мінеральними речовинами, захищають
від освітлення, перегрівання, висихання.
Роль водоростей – фотосинтез і утворення
органічних речовин.
Взаємовідносини повністю не визначенні:
- паразитизм гриба на водорості;
- взаємовигідний симбіотизм;
- паразитизм водорості на тілі гриба.
Слайд 31
Внутрішня будова
Водоростевий компонент лишайника (фікобіонт) представлений синьозеленими, зеленими,
жовтозеленими і бурими водоростями.
Найпоширеніший фікобіонт лишайників - зелена
водорость требуксія, в інших зелених - хлорела, хлорокок. Із синьозелених водоростей найбільш звичайними в таломі лишайників є носток і глеокапса.
Слайд 32
Внутрішня будова
Зверху і знизу - гіфи гриба
утворюють коркові шари (ущільненні переплетення гіфів).
Серцевинний шар (гонідіальний
шар) –
із рихлих гіфів гриба і між ними клітини водорості (фотосинтезуючі)
На нижньому корковому шарі – ризоїди, з допомогою яких прикріплюються до субстрату.
Слайд 34
Анатомічна будова лишайників
Гомеомерні – гіфи гриба і
водорості розміщенні рівномірно по всьому талому.
Гетеромерні – утворюють шари
(власне внутрішня будова).
Слайд 35
Умови до середовища існування
Невибагливі до вологи, поживних речовин,
але погано переносять забруднення повітря.
Температура: -60ºС < t
+60 ºC
Різні субстрати – камінь, кора.
Займають самі не сприятливі екологічні ніші. За рік наростають на 3-5 мм.
Слайд 36
Розмноження лишайників
Компоненти талому лишайника можуть розмножуватися самостійно властивим
йому способом.
Вегетативне – частинами слані.
Слайд 37
Особливими утворами – ізидіями і соредіями.
Соредії – утворюються
в середині гонідіального шару лишайника і через розрив коркового
шару випадають назовні і утворюють новий талом.
Ізидії – вирости на верхній стороні талому, складаються з гриба і водоростей, відлущуються, розносяться вітром і проростають в новий талом на підходящому субстраті.
Слайд 38
Морфологічні типи
накипні (кіркові) – найпримітивніші, невелика слань, міцно
притиснута до субстрату у вигляді забарвленої кірочки або нальоту
різної форми(~80 % видів). Ростуть на поверхні грунтів, гірських порід, на корі дерев і кущів, оголеній деревині, що гниє. Товщина кірочок різна — від ледве помітного накипу або порошкоподібного нальоту до 0,5 см, діаметр — від кількох міліметрів до 20—30 см.
Слайд 39
листуваті – слань піднімається над субстратом
окремими листочками, прикріплюються
виростами. Пластинки, як правило, округлі, 10-20 см у діаметрі.
Характерною особливістю листуватих лишайників є неоднакові забарвлення й будова верхньої і нижньої поверхонь слані. У більшості з них на нижній частині слані утворюються органи кріплення до субстрату — ризоїди, що складаються із зібраних у пучки гіфів.
Вони ростуть на поверхні грунту,
на корі, серед мохів. Листуваті
лишайники, порівняно з
накипними є більш
високоорганізованими формами.
Слайд 40
кущисті – слань стебловидної форми,
розгалужена, прикріплена до
субстрату невеликими ділянками нижньої частини, а верхня частина розгалужена
і піднята над поверхнею або звисає з дерев подібно до кошлатих грив - "бородаті лишайники". За рівнем організації кущисті лишайники є найвищим етапом розвитку слані. Їхня слань буває різних розмірів: від кількох міліметрів до 30—50 см.
Бородаті лишайники можуть
досягати 7— 8 м (уснея).
До кущистих лишайників
належать ~30 % видів.
Слайд 41
Форми за місцевиростанням
Лишайники зростають на ґрунті (епігейні), каменях
(епілітні) або стовбурах дерев (епіфітні), отримуючи необхідну для життя
вологу з атмосфери. Деякі види мешкають на морській літоралі.
Вперше поселяючись на безплідних місцях, лишайники утворюють при відмиранні перегній, на якому потім можуть оселитися інші рослини.
Слайд 42
Роль лишайників
Руйнування гірських порід (попередники рослин).
На корі дерева,
сприяють появі паразитів, затруднюють дихання.
Корм тварин (в тундрі).
Сировина для
одержання глюкози, спиртів, лакмусу, вітамінів, фарби, слизисті відвари (медицина, парфуми).
Ґрунтоутворення.
Індикатори забруднення повітря.
Накопичують радіоактивні речовини.
Придатні в їжу – лишайникова манна (Jecanora esculenta).
Слайд 43
Головні представники лишайників
Уснея густоборода
