Презентация на тему Методи виховання

впливу вихователя на свідомість, почуття і поведінку вихованців з

метою розвитку в них бажаних якостей, ціннісних орієнтацій, звичок і переконань.

механізмів розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості. В основі будь-якого виховного

методу лежить один або декілька психологічних механізмів розвитку потреб, ціннісних орієнтацій, установок, звичок, якостей характеру особистості.

в основі методу переконування лежить механізм мотиваційного опосередкування, в

основі методу дору­чення - механізм вживання у соціальну роль, методам покарання і заохочення відповідає механізм емоційного обумовлювання тощо. Активізувати ті або інші механізми розвитку мотиваційної сфери можна, впливаючи на підсвідомість, свідомість і поведінку особистості.

– це намагання вихова­теля вплинути на враження про нього,

що формується в учнів.
Як відомо, необхідною умовою ефективності виховання є авто­ритетність педагога для вихованців. Для формування авторитету учитель має так будувати спілкування з учнями, щоб викликати в них позитивне ставлення до себе: довіру, симпатію і повагу. Йдеть­ся про самопрезентацію вчителя у процесі взаємодії з учнями.

визнання: підняття цінності учнів - позитивна оцінка (наприклад, в

формі похвали); конформізм - демонстрування згоди з думками, поглядами і поведінкою учнів; позитивна самодемон-страція - показ себе у позитивному світлі (описування своїх здібностей, талантів) або своєї готовності на значні жертви заради учнів; негативна самодемонстрація - створення враження про власну слабкість і безпомічність з метою викликати жалість

стан, установки), який зумовлює некритичне і несвідоме засвоєння нею

певних поглядів чи виконання дій.
Розрізняють пряме (команда, наказ, настанова) і непряме педа­гогічне навіювання.
«Запам'ятай, цього робити не можна», «Я переконаний, що тобі під силу це завдання».
При непрямому навіюванні повідомлення подається не в наказовій формі, а у вигляді розповіді, натяку, опису якого-небудь випадку. Можна, наприклад, розповісти про когось, хто свого часу вчинив так само, як учень (його, однак, не згадувати), і те, які це мало наслідки.

його ефективність ?

і поведінку) шляхом звернення до його власного кри­тичного мислення.

Воно впливає також на почуття. Відмінності переконування від навіювання:
1) переконування апелює до свідомості вихованця, супроводжу­ється аргументами, доказами;
2) вихованець, критично проаналізувавши наведені аргументи, має право їх відкинути, заперечити;
3) під впливом переконування вихованець самостійно приймає рішення змінити свої погляди і поведінку.

учнів нових переконань, так і для доведення хибності стихійно

сформованих поглядів. Ефективність цього методу залежить від трьох основних факторів: а) ставлення учнів до вчителя (вплив особистості вихователя залежить від його переконливості, компе­тентності, впевненості, привабливості), б) переконливості аргуме­нтів, в) врахування індивідуальних особливостей вихованців

супе­речливих питань. Об'єктом обговорення можуть бути реальні жит­тєві ситуації,

книги, кінофільми, спектаклі. Найчастіше у школах практикують дискусії на морально-етичні теми. Вони розвивають в учнів уміння спільно аналізувати факти і причини тих чи інших явищ і подій, удосконалюють навички критичного й творчого мислення, вчать брати до уваги різні сторони моральної проблеми, виробляють уміння досягати порозуміння.

її орга­нізації: 1) правильний вибір теми, яка має бути

цікавою, важливою і близькою для учнів; 2) чітке формулювання питань для обгово­рення; 3) залучення до обговорення всіх учнів; 4) ознайомлення учнів з правилами поведінки під час дискусії, прийомами аргумен­тації і контраргументації; 5) не нав'язувати учням свою думку, не поспішати виправляти їхні помилкові судження.

самим формує свідомість, почуття, переконання вихованців. «Довгий шлях наставлянь,

- казав римський філософ Сенека,- короткий шлях прикладу».
Діти здебільшого наслідують людей, які викликають у них захо­плення і повагу. Прикладом для них можуть бути знайомі, близькі люди - батьки, вихователі, родичі. Велику виховну силу мають також герої книг, фільмів, історичні діячі, видатні вчені, співаки, артисти, спортсмени. У виховному процесі важливі різні види педагогічно організованого прикладу.

інших дій або їх припинення. За формою вимоги поділяються

на прямі (наказ, розпорядження, погроза) і непрямі (прохання, натяк, порада). Для прямих вимог характерні імперативність, категоричність, конкрет­ність і точність. Ставляться вони рішучим тоном. Можлива гама відтінків в інтонації, силі голосу, міміці. Непрямі вимоги відрізня­ються від прямих відсутністю імперативності, владності. В основі їх виконання лежить позитивне ставлення, довіра і повага вихованців до педагога.

його в доцільності, корисності рекомендованих педагогом дій. Порада буде

прийнята, коли вихованець ставиться до вчителя як до старшого, більш досвідченого авторитетного наставника. Вимога-прохання ґрунтується на формуванні товариських стосун­ків між педагогом і вихованцями. До неї близька вимога-натяк. її успішно застосовують досвідчені педагоги в спілкуванні з старшо­класниками, часто вона дає більший ефект, ніж пряма вимога.