Презентация на тему Хімічний склад об’єктів природного середовища

Земля висотою ~ 60 км.

За даними вітчизняних видань.** За даними закордонних видань.*** Середня

молярна маса сухого повітря дорівнює 28,9644.
ppm – 1 см3 речовини , що міститься в 106 см3

краплі вуглеводнів,
сірчана кислота,
оксиди вуглецю,
оксиди нітрогену,
оксиди сірки і

т.д.

в % (об'ємних)

(NxОy);
оксиди вуглецю (CO і CO2);
вуглеводні (CxНy);
пил
200 млн. тонн оксиду

сірки (IV) і пилу,

~ 60 млн. тонн оксидів нітрогену,

80 млн. тонн, оксидів вуглецю,

~ 80 млн. тонн різних вуглеводнів

атмосферу в результаті :

Спалювання палива (бурого вугілля, мазуту, сірковмісних

нафтопродуктів),
у процесі роботи теплових електростанцій (ТЕС),
при переробці поліметалевих сірковмісних руд різних металів (PbS, ZnS, CuS, NiS, MnS і т.д.).

ТЕС потужністю 1 млн. кВт при роботі на кам'яному вугіллі викидає 11 тис. тонн SO2 у рік, при роботі на газі - 20% від цієї кількості
Переробка сірковмісних руд S окиснюється до SO2 і SO3. До SO3 окиснюється менш 3% вихідної сірки.

90%) є автотранспорт,
тютюновий дим, з яким зустрічаються не

тільки курці, але і їх найближче оточення.

Норма ГДК —3 мг/м3 (СО)

енергії, використаної в процесі фотосинтезу
700 

ІЧ випромінювання

400 <λ< 700 нм видима ділянка спектру
Відбиває 700 <λ< 1400 нм , поглинає 400 <λ< 700 нм

З 1850 року по теперішній час зміст CO2 в атмосфері Землі зріс з 0,027% до 0,033%.

Вилучається з атмосфери:
1- в процесі фотосинтезу
2- зв’язування в карбонати

промисловості,
виробництво цементу,
будівництво.

(частинки Айткена) з радіусом r=2∙10-5 см
великі (r = 2∙10-5

см-1 - 1∙10-4 см)
гігантські (r >1∙10-4 см)

В аерозолях міститься основна маса хімічних інгредієнтів, які випадають на поверхню Землі з атмосферними опадами

Осередки конденсації атмосферної вологи.

Марса, %
Продуценти кисню на Землі:
зелені водорості поверхневих вод світового

океану (60%)
тропічні ліси суши (30%).

й нижніх шарах мезосфери за реакціями:




M - різні складові

атмосфери, наприклад, кисень або нітроген

2. Озон поглинає УФ-випромінювання,


3. Озон і атомарний кисень можуть реагувати в кисневій атмосфері за реакціями:

рак шкіри прийме епідемічний характер, тому що очікується, що

кожний відсоток зменшення товщини озонного шару спричинить збільшення числа випадків захворювання раком шкіри на 5-6%;
б) різко скоротиться кількість планктонів у світовому океані;
в) зникнуть багато видів тварин, (ракоподібні);
г) УФ-випромінювання несприятно позначиться на сільськогосподарських культурах.

з газових або парових сумішей рідкими поглиначами, абсорбентами.
Адсорбція –

селективне відділення компонентів за допомогою твердих матеріалів, адсорбентами, що й мають більшу питому поверхню.
Каталітичне - очищення засноване на каталітичних реакціях, у результаті яких домішки перетворюються в нешкідливі, менш шкідливі або сполуки, що легко віддаляються.
Санітарне очищення промислових викидів містить у собі очищення від оксидів вуглецю, оксидів нітрогену, оксидів сірки й пилу.

і дешевий, однак ефективність очищення в цьому випадку мала,

тому що максимальна поглинальна здатність води становить 8 кг CO2 на 100 кг води.
Поглинання розчинами этанол-амінів:

Очищення цеолітами типу CaА.

природні мінерали (алюмосилікати) загальної формули: М2/n* Al2O3n *xSiO2* yH2O,

де М - лужний або лужно-земельний метал; n - його ступінь окиснення
Селективність адсорбції цеолітами обумовлена наявністю тонких пор певного розміру, тому їх часто називають молекулярними ситами.

за рахунок перетворень на каталізаторах.
окиснення оксидів нітрогену з наступним

поглинанням водою й утворенням нітратної кислоти.
окиснення озоном у рідкій фазі:
окиснення киснем при високій температурі:
відновлювальтні методи засновані на відновленні оксидів нітрогену до нейтральних продуктів у присутності каталізаторів або під дією високих температур:

розкладання оксидів нітрогену до нейтральних складових атмосфери (N2 + O2) відбувається в потоці низькотемпературної плазми (10000°С).

Сорбційні методи:
- адсорбція оксидів нітрогену водяними розчинами лугів і вапном,
- адсорбція твердими сорбентами (буре вугілля, торф, силікагелі, цеоліти)

водяним розчином сульфіту амонію:
гідросульфіт амонію
легко

розкладається кислотами (сірчаною, нітратною, фосфорною):

Метод нейтралізації - поглинання SO2 розчином соди, вапна або суспензіями основних оксидів:
а) содовий метод:


б) вапняний метод:
в) магнезитовий метод:
г) цинковий метод:

Каталітичні методи перетворення SO2 в H2SO4 у присутності каталізаторів (піролюзит).

захоплення.
Дифузія.

повітря
ДСТУ ISO 4226:2004 Якість повітря. Загальні положення.
Одиниці ISO

4226:1993 вимірювання.
ДСТУ ISO 6879-2003 Якість повітря. Характеристики і настанови щодо ISO 6879:1995 вимірювання якості повітря.
ДСТУ ISO 7168-1 -2003 Якість повітря. Обмін даними. Частина 1.
ISO 7168-1:1999 Загальний формат даних
ДСТУ ISO 7168-2-2003 Якість повітря. Обмін даними. Частина 2.
ISO 7168-2-1999 Стислий формат даних.
ДСТУ ISO 7708-2003 Визначення розміру фракцій під час відбирання
ISO 7708:1995 проб частинок, які впливають на здоров'я людини.
ISO 1000:1992 Одиниці СІ, рекомендації по використанню.
ISO 3534-1:1993 Статистичні дані. Глосарій та символи. 4.1. Вірогідність та загальні статистичні терміни. Міждержавні і європейські ГОСТ 17.2.1.01

сума сольових компонентів, мінералізація І [г/кг]
Характеризується співвідношенням іонів:

Na+, Mg2+,Ca2+, Cl-, SO42-,HCO3-, CO32-

- гідрокарбонатні і карбонатні (HCO3- і CO32-);

- сульфатні (SO4-2);
- хлоридні (Cl-)
За вмістом катіонів:
- кальцієві,
- магнієві,
- натрієві.

Поверхневі води України є в основному гідрокарбонатно-кальцієвими, морські води – хлоридно-натрієві, колодязні води – сульфатно-магнієві (“гірка вода”)

Mg+2, Ca+2, Cl-, SO4-2 HCO3-, CO3-2



Розчинені гази


О2, СO2, Н2S,

СН4 тощо

Біогенні елементи

NH4+, NO, NO-, NO3-, азот органічний, фосфор органічний, орто-, поліфосфати, ортосилікати, Fe2+ і Fe3+

Мікроелементи

Mn, Zn, Co, Cu, Мо
біометали
Ni, Cr, Cd, Pb, Hg, F та інші компоненти (неорганічні промислові забруднювачі).

Органічні речовини

Вуглець, білки, аміни, амінокислоти, карбонові кислоти, гумусові та фульвокислоти та інші.

по­тенціал (Еh),
електропровідність
п'ятидобове біохімічне споживання кисню (БСК5).

поділяють:

поверхневі води суші (річки, озера, водоймища, ставки)
підземні води (артезіанські

та мінеральні)
морські та океанські води
атмосферні опади

гумінових кислот. L — лимонної та глутамінової кислот.
У

переважній більшості випадків n= 1, z = 1 або 2.

з органічними сполуками природних вод, %
Розподіл іонів металів між

комплексами з лігандами різної молекулярної маси неоднаковий. Так, наприклад, для іонів ртуті (II) характерним є утворення комплексів з молекулярною масою менше 10 тис, для іонів свинцю — понад 10 тис, а комплекси інших мікроелементів мають найбільш характерні молекулярні маси від 1 до 100 тис.

мінералами протягом тривалого часу

На великих глибинах взаємодія води з

породами відбувається при тиску в сотні тисяч атмосфер і часто при високих (понад 100°С) температурах,

Наявність малопроникних порід, які роз'єднують окремі водоносні горизонти, створює умови для утворення досить різноманітних та інертних за хімічним складом вод.

2—5 г/л — води слабкої мінералізації,
5—10 г/л

— середньої мінералізації,
15—35 г/л — високої мінералізації,
35—150 г/л води розсольні,
понад 150 г/л — сильно-розсольні;
За вмістом СО2 :
0,5—1,4 г/л —води слабковуглекислі,
1,4—2,5 мг/л — вуглекислі,
понад 2,5 мг/л — сильно вуглекислі «газуючі», які спонтанно виділяють СО2;
За вмістом H2S:
10—50 мг/л — води слабкосульфідні,
50— 100 мг/л — сульфідні середньої концентрації,
100—250 мг/л — сильносульфідні,
понад 250 мг/л — дуже сильносульфідні, які при рН < 6,5 називаються сірководневими, а при рН = 6,5—7,5 — сірководнево-сульфідними і при рН > 7,5 — гідросульфід ними;
За вмістом As :
0,7—5,0 мг/л — води арсенисті,
5,0—10 мг/л — сильноарсенисті,
понад 10 мг/л —дуже сильноарсенисті;
За вмістом Fe(II, III):
20—40 мг/л —води залізисті,
40—100 мг/л — сильнозалізисті,
понад 100 мг/л —дуже сильнозалізисті);

2—5г/л — води слабкої мінералізації,
5—10 г/л —

середньої мінералізації,
15—35 г/л високої мінералізації,
35—150 г/л — води розсольні,
понад 150 г/л — сильно-розсольні;

За вмістом СО2 :
0,5—1,4 г/л —води слабковуглекислі,
1,4—2,5 мг/л — вуглекислі,
понад 2,5 мг/л — сильно вуглекислі «газуючі», які спонтанно виділяють СО2;

За вмістом H2S:
10—50 мг/л — води слабкосульфідні,
50— 100 мг/л — сульфідні середньої концентрації,
100—250 мг/л — сильносульфідні,
понад 250 мг/л — дуже сильносульфідні, які при рН < 6,5 називаються сірководневими, апри рН = 6,5—7,5 — сірководнево-сульфідними
при рН > 7,5 — гідросульфід- ними;

За вмістом As :
0,7—5,0 мг/л — води арсенисті,
5,0—10 мг/л — сильноарсенисті,
понад 10 мг/л —дуже сильноарсенисті;

За вмістом Fe(II, III):
20—40 мг/л —води залізисті,
40—100 мг/л — сильнозалізисті,
понад 100 мг/л —дуже сильнозалізисті);

За вмістом Вг :
> 25 мг/л — води бромні;
За вмістом І- :> 5 мг/л — води йодні;
За вмістом силікатів: > 50 мг/л — води силіцисті;

За вмістом Rn:
200—1600 Бк/л — води слабкорадонові,
1600— 8000 Бк/л — радонові середньої концентрації,
понад 8000 Бк/л —високорадонові;

рН води:
3—3,5 —води сильнокислі,
3,5—5,5 —кислі,
5,5— 6,8 —слабкокислі,
6,8—7,2 —нейтральні,
7,2—8,5 —слабколужні,
8,5 —лужні;

За температурою:
< 20°С —води холодні,
20—35°С —теплі, слабкотермальні,
35—42°С — гарячі, термальні,
42°С — дуже гарячі, високотермальні).

склад води.

Загальна мінералізація морських та океанських вод досягає

35 г/кг.;

Постійний в часі та однорідний у різних частинах океану основний хімічний склад води, стабільність сольової маси океану. Однорідність сольового складу океанів по акваторії та глибині

> SO2-4 > НСО3- > СО32- Na+ > Mg2+

> Ca2+ > К+

.

* концентрацію головних іонів у морських та океанських водах прийнято виражати в г/кг і позначати символом °/00 (проміле);

(глибина 100—300 м) з максимальним вмістом кисню 95—100% насичення,

проміжна (300—1400 м) з мінімальним насиченням киснем 5—30% ,
глибинна (глибше 1400—1600 м) з дещо більшим, до 70—80%, насиченням киснем.

розподіл розчиненого кисню пояснюється тим, що у поверхневих шарах відносно теплої води відбувається інтенсивний фотосинтез, який згасає в міру збільшення глибини.

вміст оксидів елементів, віднесений до повітряно-сухої проби.

Мінеральна частина

- силікати та алюмосилікати, (сумарний вміст, виражений в оксидах, становить понад 80—85%).

До складу ґрунтів входять у значних кількостях сполуки магнію, кальцію, натрію, титану, мангану, фосфору (фосфати), сірки (сульфати) та неорганічного вуглецю (карбонати).

З органічних компонентів до валового складу ґрунтів входять органічний вуглець (Сор,) та азот (Nорг).

Вміст неорганічного фосфору (Р2О5) в ґрунтах є досить сталим. В той же час вміст сульфатної сірки (SO42-) та карбонатного вуглецю(СO2) може коливатися в широких межах; це саме стосується Сорг та Nорг .

Найбільш важливими з мікроелементів для розвитку рослин є бор (його вміст змінюється в межах 1—200 мг/кг), манган (20—5000 мг/кг), мідь (1—150 мг/кг), цинк (5—100 мг/кг), кобальт (0,5—20 мг/кг) та молібден (0,2— 10 мг/кг).

км2, для проживання людей придатні 133 млн. км2.
Причини забруднення

літосфери:
стічних вод,
нафтопродуктів,
викид аерозолів, пилу,
забруднення ґрунту пестицидами
тверді побутові й промислові відходи.
До складу твердих побутових відходів входять харчові відходи, папір, картон, скло, текстиль, метали, полімери і т.д.
До складу твердих промислових відходів входять метали (чорні й кольорові), сміття, деревина, пластмаси, шлаки, окалина, зола і т.д.

1- мешканець міста - 1 тонна твердих відходів у рік

:
сміттяспалювальні заводи,
сміттяпереробні заводи
санкціоновані смітники.

Санкціоновані смітники – це

складування ТПВ, яке передбачає довгочасну переробку відходів при участі кисню повітря й мікроорганізмів.
Сміттяспалювальні заводи - більш ефективні за способом знешкодження ТПВ ніж санкціоновані смітники.
Сміттяпереробні заводи - це найбільш перспективний метод знешкодження ТПВ, основний продукт переробки є компост.

токсичні промислові відходи.
Токсичні відходи підрозділяють на чотири класи

токсичності:
-надзвичайно токсичні,
-високотоксичні,
-помірковано токсичні
-малотоксичні.
Основними видами твердих промислових відходів є:
-шлаки теплових електростанцій і металургійних заводів,
-природні відвали гірничодобувних підприємств і горнозбагачувальних комбінатів,
-будівельне сміття і т.д.
Знешкодження, утилізація й розміщення відходів - це обов'язок підприємства, відповідальні за забруднення навколишнього середовища.
Знешкодження відходів - це видалення з них шкідливих домішок.
Утилізація відходів означає й знешкодження й одночасний витяг з них корисних продуктів.
Токсичні відходи піддають знешкодженню й похованню на спеціально організованих полігонах. Навколо ділянок поховання токсичних відходів відводять санітарно-захисні зони з радіусом не менш 3 км.