Презентация на тему Міжнародна міграція робочої сили

переміщення, і означає переміщення людей через межі певних територій

із зміною постійного місця проживання.
Можна виділити 2 основні види міжнародної міграції робочої сили:
міжнародна переселенська міграція;
міжнародна трудова міграція.

Суть та причини виникнення міжнародної міграції

між державами під впливом причин економічного характеру.
Переміщення людей складається

з потоків еміграції (вибуття) та імміграції (прибуття).
Міграцію поділяють на міжконтинентальну внутрішньо-континентальну міжнародну міграцію робочої сили.
Виділяють постійну, тимчасову, сезонну, маятникову, замінну, ротаційну, репатріативну, диференційовану, добровільну та примусову.

Суть та причини виникнення міжнародної міграції

репатріація)
Військові (евакуація, реевакуація тощо)
Етнічні
Економічні та соціальні (пошук роботи,

соціальних стандартів)
Екологічні (забруднення навколишнього середовища)

Мотиви:

окремих країн і, відповідно умовах життєдіяльності;
національні відмінності у розмірах

вартості праці;
безробіття у країнах, що розвиваються (в останній час це явище розповсюджене в постсоціалістичних країнах);
міжнародний рух капіталу та функціонування міжнародних корпорацій.

Економічні мотиви:

місце проживання
Працівники за контрактом, в якому чітко обумовлений термін

перебування в приймаючій країні
Професіонали, яких відрізняє високий рівень підготовки
Нелегальні мігранти
Біженці
Торгові мігранти («фронтальєри» - які здійснюють дрібні торгові закупки)

Міжнародна організація праці (МОП) виділяє наступні види трудових мігрантів:

демографічних факторів у розвитку трудової міграції;
зростання питомої ваги в

міграційних потоках висококваліфікованих працівників;
збільшення обсягів нелегальної міграції робочої сили;
тимчасовий характер міграції.

Особливостями міжнародної міграції робочої сили є наступні:

МІСЯЦЬ

затоки. Шість основних центри міграції – це Бахрейн, Кувейт,

Оман, Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ – частка мігрантів – понад 50% всієї робочої сили;
Африканський континент – Південна та Центральна Африка (ПАР, Зімбабве, Гана, Камерун, Кенія, Ліберія)
Країни Західної і Північної Європи.

Головними центрами міжнародної міграції є наступні:

інвестиційної привабливості внаслідок постійного відтоку;
(-) «виток розуму» («brain drain»)

– втрата своїх трудових ресурсів, посилення конкурентів;
(-) втрата частини національного доходу та податкових надходжень до бюджету країни;

Наслідки (для «країни-експортера» робочої сили):

соціальної напруги;
(+) поповнення платіжного балансу за рахунок переказів працюючих

за кордоном (приватні трансферти);
(+) ввезення емігрантами матеріальних цінностей (гроші, автомобілі, товари тривалого користування);
(+) набуття більш кваліфікованого та більш досвідченого персоналу у разі повернення своїх громадян.

Наслідки (для «країни-експортера» робочої сили):

боку емігрантів;
(-) соціальна напруга у вигляді релігійних, національних, расових

відмінностей;
(-) зростання нелегальної міграції;
(-) зростання соціальної напруги у зв’язку з ростом нелегальної міграції;

Наслідки (для «країни-імпортера» робочої сили):

на витратах на освіту та професійну підготовку;
(+) зниження податкового

вантажу на державний бюджет;
(+) підвищення конкурентоспроможності виробництва завдяки економії від «дешевої» робочої сили;
(+) стимуляція власного виробництва внаслідок збільшення споживчого попиту;
(+) покращення демографічної ситуації.

Наслідки (для «країни-імпортера» робочої сили):

Південної і Східної Європи (Греції, Іспанії, Туреччини, Португалії, Югославії,

Словенії, Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини) у високорозвинуті держави Західної і Північної Європи (Францію, Англію, ФРН, Австрію, Швейцарію, Голландію, Бельгію, Швецію);
постачальниками робочої сили у західноєвропейські країни виступають країни Північної Африки, а також Індія, Пакистан та інші країни, що розвиваються;
міграція між розвинутими країнами Західної Європи.

Для європейської міграції характерні три основні напрями:

ринку праці від стихійного потоку трудових мігрантів, оскільки він

може загрожувати проблемам зайнятості;
забезпечення раціонального використання іноземних робітників, тобто застосування їх праці саме у тих сферах, які не можуть бути забезпечені за рахунок внутрішніх трудових ресурсів.

Регулювання міжнародної міграції робочої сили

прав і інтересів працівників-емігрантів у приймаючих країнах, протидія їх

дискримінації у країні тимчасового перебування;
компенсація втрат від виїзду національної робочої сили за межі країни.
Еміграційна політика базується на наступних принципах:
гарантія можливості повернення мігрантів на батьківщину;
забезпечення поступлення в країну і ефективне використання валютних переказів мігрантів;
зниження рівня внутрішнього безробіття шляхом виїзду тих контингентів працівників, які не користуються попитом на цьому ринку;
обмеження виїзду працівників пріоритетних галузей економіки (потреба в яких не задоволена);
покращання ситуації на внутрішньому ринку праці внаслідок прийому репатріантів, що підвищили за кордоном свій рівень кваліфікації.

Регулювання міжнародної міграції робочої сили