Презентация на тему Поняття мікроеволюції

відбуваються в популяціях одного виду.

Е.Е.М. Е.Е.Я. Е.Е.О.
Е.Е.Ф.

– елементарні еволюційні фактори.
Е.Е.М. – еволюційний матеріал.
Е.Е.Я. – елементарне еволюційне явище.
Е.Е.О. – елементарна еволюційна одиниця.

Популяція птахів

Дрейф генів

Природний добір.
Типова і меланістична форми березової п'ядениці

еволюційного процесу, що мають не спрямовуючий характер і викликають

зміну генофонду популяції.

Фактори:
хвилі життя;
дрейф генів;
міграція;
ізоляція.

особин у природних популяціях.
Близькою до максимальної вважають зміну чисельності

особин в 1 млн разів, встановлену для однієї із зауральських популяцій травневого хруща. Аналогічні коливання відомі для масових видів тварин (таргани, мишоподібні гризуни).

тощо.)
Популяційні хвилі бувають:
періодичні,
аперіодичні,
сезонні,
виникаючі внаслідок

природних катастроф (лісова пожежа, повінь, посуха),
внаслідок діяльності людини.

внаслідок відсутності контактів між ними.
Розрізняють кілька її форм:
географічна;
етологічна;
екологічна

(за видом їжі; просторовим розміщенням; часом і місцем розмноження.)

для них просторовими бар’єрами, наприклад річкою, гірським хребтом, лісовим

масивом чи степами.

мешкає кілька стад форелі, які живляться разом. Але нерестяться

риби кожного стада у різних місцях.

різні групи особин, кожна з яких відрізняється вимогами до

умов середовища існування.

Часто утворюються групи тварин, які відрізняються видом їжі. Також в період розмноження завдяки різним місцезростанням кормових рослин, особини цих рас між собою не контактують. Ізоляція може виникнути через різні строки розмноження особин одного виду. Наприклад, окремі рослини лучних трав певного виду можуть цвісти в різні терміни, залежно від часу весняної повені: особини,що довше перебували під водою, цвітуть пізніше від тих, які взагалі не затоплювались чи перебували під водою короткий час.

з однієї популяції в іншу.
Внаслідок міграції відбуваються потік і

інтрогресія* генів.
Інтрогресія генів - обмін генами між популяціями різних видів (поширена у рослин, коли пилок одного виду розноситься і запилює особини іншого виду). У тварин інтрогресія відбувається не часто.
Еволюційне значення міграції полягає в тому, що потік генів і інтрогресія генів змінюють генетичний склад популяцій.

зміни частот алелів у малих популяціях.
Рано чи пізно

зникають гетерозиготні особини і вся популяція стає гомозиготною або за домінантним (АА), або за рецесивним апелем (аа). Це може призвести до нагромадження у генофонді популяції шкідливих алелів і наступного її вимирання, а може і, навпаки, збільшити пристосованість популяції до середовища і з такої популяції під контролем природного добору утвориться новий вид.

які викликають неспорідненість популяцій і дають матеріал для еволюції.

який постачає елементарний еволюційний матеріал (мутації) для еволюційного процесу.
Серед

спонтанних мутацій найбільше еволюційне значення мають генні мутації. Вони ведуть до виникнення серій алелів і таким чином збільшують генофонд, генетичну мінливість і гетерозиготність популяцій. Спонтанні мутації називаються випадковими в тому значенні, що піддаватись мутації може будь-який ген, у будь-який момент і в різних структурних напрямах.

генофонду популяцій в певному напрямку.
Це явище розвивається тільки

в тому випадку, коли починає змінюватися елементарний еволюційний матеріал і починають діяти чинники еволюції.

в ній здійснюються всі еволюційні перетворення.
Популяція являє собою

сукупність особин одного виду, які вільно схрещуються між собою, населяючи певний простір протягом еволюційно тривалого часу (ареал). Популяція формує власну екологічну нішу, має свою генетичну систему (генофонд). Вона частково ізольована від інших таких же сукупностей. Популяція зберігає в собі протягом тривалого часу значну частину генофонду виду й змінюється в поколіннях.

розмноження найпристосованіших до умов існування організмів певного виду.
Залежно від

спрямування адаптаційних змін, розрізняють:
стабілізуючий;
рушійний;
розриваючий природний добір.

Він підтримує сталість певного фенотипу, який найбільше відповідає середовищу,

і відкидає будь-які менш пристосувальні зміни. Цим він звужує межі модифікаційної мінливості, тобто норму реакції.

Наслідком дії стабілізуючого добору є досконала пристосованість до певних умов існування, або спеціалізація видів (наприклад, ярусність рослин).

або під час пристосувань організмів до нових умов у

разі розширення ареалу. Він зберігає спадкові зміни, що відповідають змінам у довкіллі. Завдяки дії рушійного добору в певний бік зсувається і норма реакції.

Наприклад, під час заселення ґрунту як середовища життя у різних неспоріднених груп тварин кінцівки перетворилися на копальні (вовчок, жуки-гнойовики, кроти тощо).