Презентация на тему Столипінська аграрна реформа в Україні (1906-1911)

старого дворянського роду, відомого з кінця XVI століття, рід

Столипіних дав Росії відомих політичних та літературних діячів. П.А.Столипіна володіла маєтками в Нижегородській, Казанській, Пензенській і пізніше Каунаській губерніях.
Петро Аркадійович в 1881 р. несподівано для багатьох поступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, де с захопленням вивчав фізику, геологію, ботаніку, зоологію, астрономію.
В 1884 р. в віці 22 років Столипін закінчив природний факультет Петербурзького університету. Після закінчені університету він служить в міністерстві державного майна, але через рік переводиться до МВС і потрапляє туди ватажком дворян в Ровенську губернію. Столипін був радий цьому призначенню, воно допомогло йому розкритися і як людині, і як гарному керівнику. Він подовгу розмовляв з селянами і тому добре знав проблеми які їх тривожили.
Незабаром він завів своє господарство. Його дочка М.П. Бок писала: "Мой отец очень любил сельское хозяйство, и когда бывал в Колнобережье, весь уходил в заботы о посевах, покосах, посадках в лесу и работу во фруктовых садах".

прагнув згладити соціальні суперечності в суспільстві. Із цією метою

в Росії 1906—1911 рр. з ініціативи П. Столипіна здійснювалася аграрна реформа (схема 4, с. 740). Загалом у Росії реформа не досягла поставленої мети. Але саме в Україні вона мала найбільший успіх — з общин вийшла майже половина селянських господарств, що сприяло розвитку капіталізму на селі. Близько 1 млн українців переселилися до Сибіру. Зросли посівні площі, валовий збір зернових, товарність сільського господарства. Але реформа не змогла послабити соціальну напругу на селі. 1914 р. кількість малоземельних селян сягнула понад 2 млн осіб. Бідняцькі господарства залишалися малопродуктивними і малотоварними.

переросло в політичне
Послаблення конфронтації в суспільстві, відвернення загрози нового

революційного вибуху

опору самодержавства на селі
Вирішити проблему аграрного перенаселення
Мета

у приватну власність земель, якими він користувався
Надання кредитної допомоги

селянам через Селянський земельний банк
Заохочення селян до переселення у малозаселені райони Сибіру, Північного Кавказу і Середньої Азії

Складові реформи

власність закріпили землю: на Правобережжі — 48 % селян,

на Півдні — 42 %, на Лівобережжі — 16, 5 %

 Селянський земельний банк протягом 1906—1916 рр. продав українським селянам 596,4 тис. десятин землі, переважно поміщицької

На нові землі протягом 1906—1912 рр. виїхало з Наддніпрянщини близько 1 млн осіб; щоправда майже чверть повернулися додому

була викликана тісною інтеграцією українських земель в економічне і

культурне життя Російської імперії. Це призвело до відтворення серед частини української інтелігенції так званого малоросійського типу з подвійною (російською та українською) національною свідомістю, представники якого не були зацікавлені в державному відокремленні. За умов постійних репресій з боку царського уряду значна частина національно свідомої інтелігенції продовжувала жити переконанням, що український рух не має серйозних політичних перспектив. Лідери українських партій розраховували на те, що російська демократична інтелігенція після повалення царату з розумінням поставиться до українських національних вимог.

Національному рухові українців вдалося зберегтися і розвинутися завдяки тому, що заборони і репресії торкнулися тільки його видимої частини — політичного керівництва та культурнопросвітніх організацій. На відміну від попередніх десятиліть, він зміг діяти через інші, на перший погляд національно нейтральні, товариства — земства і кооперативи.