Презентация на тему Я в своєму місті ранок зустрічаю

Мій Костопіль Аліна Малишевська

Серед лісів розлогих і зелених трав,
В затишному куточку на Поліссі
Хтось неймовірне місто заснував ,
Якому років вже за двісті .
Я вам кажу, бо все це неспроста ,
Не через те, що просто захотілось,
Адже Костопіль – це моя душа,
Бо тут я виросла і народилась.


Мета: Розширити у дітей знання про рідне місто, його історичне минуле і сучасне буття: вулиці, головні об’єкти та їх розташування. Вчити розуміти поняття «Батьківщина», рідна земля, край. Вчити орієнтуватися в своєму місті, називати установи, визначні місця, пам’ятники. Формувати у дітей навики виразного читання віршів, інтонаційно передавати зміст. Розвивати естетичне сприйняття образну память, мислення, мовлення, уяву. Виховувати почуття національної гордості за свій народ, державу та почуття любові до рідного міста, краю.

та з мотузки кордонів.
Україна - це небо блакитне,
А в

тім небі зірки золоті,
Сяють нам з високості привітно
Ці два кольори, ніжні й прості.

є різні міста:
І великі, й малі, ще й маленькі,

Це і Харків, і Київ, й Одеса,
І Луганськ , і Донецьк,
Це і Львів, і Суми, й Тернопіль,
Це і Рівне, й мій рідний Костопіль

А про Костопіль, ми так багато знаєм.
Ось послухайте, усім розповідаєм
Про край наш Рівненський, Поліський,
Історію про заснування міста,
Державні символи і річечку Замчисько
Було давно, далеко це, а може близько…

віночок дружби сплітаємо
Уплетемо в віночок різні квіти
Ми з

садка «Ромашка» діти

своєму місті Костополі ранок зустрічаю
На сопілці-перепілці, Співаючи граю

«Я – костопільчанин, ти–костопільчанка,ми – костопільчани
Рідний край Поліський, ми є Рівненчани

сад
А як багато різних тут принад.
Красиві школи та садочки
Костополя

свого сини ми й дочки.


Пам'ятні місця міста Костополя

Меморіал Слави

Пам'ятник загиблим воїнам-афганцям «Материнська скорбота»

людей з мого краю,
Збережи усіх нас в Україні,
Бо загинули

люди невинні.

долині, встає
В Поліському краї місто моє –
Рідний Костопіль, наче

сад на весні,
Крихта землі – найдорожча мені.

нього читаю»
Мій Костопіль А. Карп’юк

У лелечому краї
Річка хвилями грає,
Очерет пісню тихо співа.
Місто ніжно зелене
Стало рідним для мене,
Наче матері рідні слова.

Полісянки гостинні,
Як на всій Україні —
Завітайте у гості (у гості) до нас.
Мій Костопіль коханий
Під сузір’ям каштанів
Радо стріне із квітами (з квітами) вас.

Костопільський край З. Дідич
Костопільський край, колиска синів,
То стелиться шовком зеленим до ніг,
То колосом стиглим розкішно дзвенить,
То тихо легендами давніми снить.

Замчиська – голубої ріки,
Де понад плесом її течії
Верби розчісують

коси свої.

Кириліної

Тихесеньке місто невеличке.
Таких багато в світі є.
Але Костополя

обличчя
Нам найдорожче, бо своє.

Усі ми тут – одна родина,
І хоч не жив у нас Тарас,
Костопіль – частка України,
Що вільна є тепер для нас.

Шануймося, костопільчани,
І бережімо рідний край,
Ми віримо: колись настане
На цій землі блаженний рай.

Ми Костопіль прославляємо,
Свою пісню про місто заспіваємо,
Щоб мужнів наш край і процвітав,
А костопільчанин кожен добрі статки мав.

що над нами зараз хоч і не зовсім безхмарне,

проте, мирне небо, що мова наша українська бринить у серцях людей, що маємо прекрасну, незалежну державу, і живемо в чудовім краю, що носить горде ймення – Костопільщина!

Квітни Костопіль, живи і розцвітай,
Своєю красотою прикрашай наш рідний край.
Ти ж частинка країни, я ж твоя мала дитина
Щоб була одна єдина наша вільна Україна!