Презентация на тему Загальна характеристика електронної комерції в міжнародному торговому праві

електро́нна коме́рція — це сфера цифрової економіки, що включає

всі фінансові та торгові транзакції, які проводяться за допомогою комп'ютерних мереж, та бізнес-процеси, пов'язані з проведенням цих транзакцій.

праві відносять електронний обмін інформацією, електронний рух капіталу, електронну

торгівлю (англ. E-Trade), електронні гроші, електронний маркетинг, електронний банкінг, електронні страхові послуги (тощо).

багатьох випадках електронна комерція дозволяє скоротити шлях перепродажу продукту

від виробника до споживача.
2. Електронне середовище широко використовується для доставки цифрового медіа-контенту (музика, фільми, преса тощо), корисної інформації, освітніх матеріалів, а також компаніями-виробниками програмного забезпечення для його продажу.
3. Найбільшою перевагою електронної комерції є суттєве зниження витрат на оформлення угоди та її подальше обслуговування.
https://ec.europa.eu/digital-single-market/en/boosting-e-commerce-eu

електронна комерція — це електронна комерція між компаніями. Це

тип електронної комерції, що має справу з відносинами між видами комерційної діяльності. Приблизно 80% електронної комерції належать до цього типу
2. B2C електронна комерція бізнес до користувача, або торгівля між компаніями й споживачами, включає збирання інформації клієнтами; купівлю фізичних речей чи інформаційних/електронних товарів; і, для інформаційних товарів, одержування товару (програми, електронної книги) по електронній мережі.
3. C2C Електронна комерція споживач до споживача або C2C — торгівля між приватними індивідуумами або споживачами. Цей тип електронної комерції характеризований ростом електронних ринків і мережних аукціонів, особливо у вертикальних галузях промисловості.
4. Мобільна торгівля — закупівля й продаж товарів і послуг через бездротову технологію, тобто, кишенькові пристрої типу мобільних телефонів і особистих цифрових помічників.

торговому праві належать:
1. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про використання

електронних повідомлень у міжнародних договорах.
2. Типовий закон UNCITRAL про електронні підписи від 2001 р.
3. Типовий закон UNCITRAL про електронну торгівлю від 1996 р.
4. Рекомендації для урядів і міжнародних організацій щодо правового значення записів на ЕОМ

у міжнародних договорах.
Метою Конвенції є сприяння використанню електронних повідомлень

у міжнародній торгівлі шляхом забезпечення того, щоб контракти, укладені з використанням електронних засобів, і повідомлення, обмін якими здійснюється з використанням електронних засобів, були дійсними і підлягали виконанню у тій же мірі, як і їх традиційні паперові еквіваленти.
 

про електронний підпис (ТЗЕП) є уможливлення і полегшення використання

електронних підписів шляхом встановлення критеріїв технічної надійності, що визначають еквівалентність електронних і власноручних підписів.

http://www.uncitral.org/uncitral/en/uncitral_texts/sale_goods/1980CISG.html
 

електронну торгівлю (ТЗЕТ) має на меті уможливити і полегшити

ведення торгівлі з використанням електронних засобів шляхом надання в розпорядження національних законодавців зводу визнаних на міжнародному рівні норм, спрямованих на усунення правових перешкод для електронної торгівлі і підвищення її юридичної передбачуваності.

http://www.uncitral.org/uncitral/en/uncitral_texts/electronic_commerce/1996Model.html
 

Президента України № 928 від 31 липня 2000 р.

"Про заходи по розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпеченню широкого доступу до цієї мережі в Україні". 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/928/2000
2. Закон України "Про електронний цифровий підпис"
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/852-15

захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних

від 28 січня 1981 р. (Страсбург);
2.Типова угода обміну при міжнародному комерційному використанні електронного  обміну даними, прийнята Європейською економічною комісією ООН та Центром  ООН 23.06.1995 р.;
3.Угода про електронну комерцію (Рекомендація № 31, прийнята Центром ООН сприяння торгівлі та електронного бізнесу (UN/CEFACT), березень 2000 р., Женева)
4.Конвенція про інформаційне та правове співробітництво, що стосується «Інформаційних суспільних послуг» від 04.10.2001 р.;
5. Конвенція Ради Європи щодо кіберзлочинності від 23.12.2001 р.
6. Декларація про глобальну електронну комерцію, затверджену Конференцією Міністрів Світової Організації Торгівлі (WT/MIN(98)DEC/2).
7. Директива ЄС «Про електронну комерцію» від 08.06.2000 р.;
8. Директива ЄС «Про правила та оподаткування Інтернет-торгівлі» від 01.04.2004 р.;
9. Резолюція Європейського парламенту про безпечне використання Інтернету та нових он-лайн технологій від 02.12.2004 р.;