Презентация на тему ФІЗІОЛОГІЯ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

і Павлова в розвитку вчення про ВНД;
Безумовні(вроджені)рефлекси;
Інстинкти,значення для пристосування

організму;
Види умовних рефлексів,механізм утворення та зберігання;
Потреби та мотивації,їх фізіологічна роль;
Емоції;
Гальмування умовно-рефлекторної діяльності;
Роль кори великого мозку для функціонування ВНД;
Перша та друга сигнальні системи;
Фізіологічні основи формування мови.Мовні центри.Фонація та артикуляція

План:

безумовних та умовних рефлексів,а також вищих психічних функцій,які забезпечують

адекватну поведінку в природніх та соціальних умовах,які постійно змінюються;
Функціональною одиницею ВНД є умовний рефлекс

Вища нервова діяльність

це більш проста форма нервової діяльності,яка забезпечує рефлекторну регуляція гомеостазу та вегетативних функцій.

Нижча нервова діяльність

вищих відділів ЦНС у праці "Рефлекси головного мозку" (1863).

Його послідовник І.П. Павлов створив учення про вищу нервову діяльність. Він звернув увагу на те, що функція головного мозку пов'язана не лише з прямим впливом подразників, а й залежить від умов, що супроводжують ці стимули. Наприклад, слиновиділення у собаки починається не тільки тоді, коли їжа потрапляє їй до рота, а й тоді, коли вона почує брязкіт посуду або побачить людину, яка завжди приносить їжу.
І.П. Павлов спочатку назвав психічнім слиновиділенням, а згодом вона дістала назву умовного рефлексу, оскільки таке слиновиділення залежало від певних зовнішніх умов.
В основі ВНД І.П. Павлов поклав поняття про безумовні та умовні рефлекси.

Роль Сєчєнова і Павлова в розвитку вчення про ВНД

інстинктів:
Вітальні(виживання виду):харчовий,питний,оборонний;
Рольові(соціальні):статевий,батьківський,
територіальний,ієрархічний;
Саморозвитку(дослідницький,імітаційний,ігровий);
Регулюються внутрішніми та зовнішніми чинниками-ситуація,гормональний фон,голод,спрага,біль,тощо.
2 фази прояву

інстинкту:1-пошукова;2-завершальна

рефлексів,з використанням попереднього індиферентного подразника;
Реакції набуті в процесі індивідуального

життя;
Непостійні-можуть виникати та зникати впродовж життя;
Є ,переважно, функцією кори головного мозку;
Виникають у відповідь на будь-який подразник,який діє на рецепторні поля

Умовний рефлекс

безумовно-рефлекторну реакцію,та умовний (сигнальний),який повідомляє про майбутній безумовний подразник;
Багаторазове

поєднання УП та БП
УП має бути раніше аніж БП;
Як УП може бути будь-який подразник зн. чи вн.сер.,індиферентний(не викликає почуття голоду,самооборони,тощо);
УП має бути сильнішим аніж БП;
Повинна бути мотивація(тварина має бути голодною)

рефлекс
Позитивні(підвищення рухової активності організму);
Негативні(гальмівні)
УР першого порядку;
Ур вищих порядків;

дією зовнішніх сильніших подразників-орієнтовний рефлекс,який слабне і умовнорефлекторна діяльність

поступово відновлюється
Зовнішнє безумовне гальмування(постійне)-під впливом постійних сильних впливів-больвий подразник
Позамежне гальмування-вплив надто сильного подразника викликає гальмування-природжена реакція нервової системи для попередження виснаження нервових клітин.

супроводжується подачею їжі певну кількість разів)

Динамічний стереотип
Гальмування умовних рефлексів
Якщо

умовні подразники повторюються в певному порядку,між ними формується взаємозв’язок,що характеризується стереотипною послідовністю виникнення відповідей на подразнення(письмо,танець тощо)

сфери,які мають яскраво виражене суб’єктивне забарвлення і включають усі

види відчуттів.
Емоційна напруга супроводжується зміною функцій органів-»вегетативна буря»

емоції

Прогностична
Спонукальна
Активаційно-енергетична функція
Комунікативна

функція
Маніпулятивна функція
Пізнавальна функція
Оздоровча функція

Функції емоцій

інтенсивністю, тривалістю, іноді невизначеністю та неясністю переживань.
Пристрасть —

виразне, визначене, сильне, глибоке, тривале, усвідомлене емоційне переживання. Воно активізує діяльність людини, підпорядковує собі всі її думки та вчинки, мобілізує на подолання перешкод, на досягнення поставленої мети
Афект — емоційне переживання, що характеризується різко вираженою інтенсивністю та відносною короткочасністю. Це вже не радість, а захоплення; не горе, а відчай; не страх, а жах; не гнів, а лють.

Класи емоційних станів

висловів, збільшують напругу сил. Людині важко мовчати, не діяти

активно (радість, впевненість, тріумф, страх, злість).
Астенічні емоції — характеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх)
Позитивні емоції — породжуються узгодженням обставин з нормами, що відповідають світогляду цієї особи (задоволення, радість, захват, замилування, самовдоволення, упевненість, задоволеність собою, повага, довіра, симпатія, ніжність, любов, подяка, спокійна совість, полегшення, безпека, каяття, каяття совісті, й ін.).
Негативні емоції — породжуються відхиленням обставин від параметрів життєдіяльності конкретної людини як особистості (горе (скорбота), невдоволення, туга, сум, нудьга, розпач, засмучення, тривога, переляк, страх, жах, жалість, жаль, розчарування, образа, гнів, презирство, обурення, гордість, ворожість, заздрість, ненависть, злість, ревнощі, сумнів, розгубленість, зніяковілість, сором, стид,відраза і т. д.).

за ступенем збудження чи заспокоєння розрізняють:

минуле було би мертвим для майбутнього. Теперішнє незворотньо зникало

би в минулому. Не було би ні основаних на минулому знань, ні навичок…»
Рубінштейн

Пам’ять

інформацію,що за певних умов може бути відтворена з цієї

системи без порушення запису.
Процеси пам’яті:
Запам’ятовування;
Збереження(консолідація);
Забування;
Впізнавання;
Відтворення.

Пам’ять

образ об’єкта);
Емоційна(у людини виникають певні емоції при згадці певних

подій;
Логічна-роздуми,міркування
Центри пам’яті в лімбічній системі мозку-лімбічна система,лобна та скронево-тім’яна область

Види пам’яті

півкуль тих сигналів(подразнень),що надходять сюди з рецепторів організму.Ця систенма

спільна для людини та тварини
Конкретно-об’єктивне відображення зн.світу
Права півкуля
«художній тип особистості»

Друга сигнальна система

це аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку, яка проявляється в мовних умовних рефлексах, що формуються на своєрідні подразники - слова. І.П. Павлов вважав слово - “сигналом сигналів”. Друга сигнальна система - це відображення навколишньої дійсності шляхом узагальнення абстрактних понять з допомогою слів
Розвиток і вдосконалення другої сигнальної системи відбувається безперервно в процесі навчання і виховання

(письмова, жестів).
Реалізація кожної форми забезпечується
В задніх відділах

нижньої лобової закрутки знаходиться центр артикуляції і мови. Його пошкодження призводить до втрати мови.
У задній частині верхньої вискової закрутки розташований слуховий центр Верніке. Його ураження призводить до втрати здатності розуміти зміст слів.
На присередній поверхні потиличної ділянки знаходиться зоровий центр, пошкодження якого викликає втрату здатності розпізнавати написане.
Мовна (аналізаторна) функція виконується, як правило, лівою півкулею, а зони кори, які контролюють артикуляцію, локалізуються в обох півкулях головного мозку.