Презентация на тему загальні відомості про свердління отворів

Тема:Загальні відомості про свердління отворів.

Виконав: Молодичук Микола Анатолійович-
викладач предмету: Будова,технічне обслуговування та ремонт промислового устаткування;
Стаж роботи в навчальному закладі-26 років;
Стаж роботи викладачем-11 років;
Завідувач кабінетом спецтехнології;
Член атестаційної комісії.

Загальні відомості

про свердління отворів

Свердління – один з найпоширеніших методів здобуття отвору різанням. Ріжучим інструментом тут служить свердло, яке дає можливість як отримувати отвори в суцільному матеріалі (свердління), так і збільшувати діаметр вже просвердленого отвору (розсвердлювання).

закріплюють на столі свердлильного верстата прихватами, в лещатах,

на призмах і т. п., а зверху надають два спільні рухи обертове v і поступальне (направлене уздовж осі свердла) s.

. Обертальний рух свердла називається головним (робочим) рухом. Поступальний рух уздовж осі свердла називається рухом подачі.
Свердління виконується на приводних свердлильних верстатах і вручну – ручними дрилями, за допомогою механізованого інструменту – електричними і пневматичними дрилями, а також електроіскровим і ультразвуковим методами.

невідповідальні отвори невисокого ступеня точності й значної шорсткості, наприклад під кріпильні болти, заклепки, шпильки тощо;  отвори під нарізання різьби, розвірчування та зенкерування.         Розсвердлюванням називається збільшення розміру отвору в суцільному матеріалі, яке дістали литтям, штампуванням, куванням чи іншими способами.      .

отвори з точністю до 10-го, а в окремих

випадках - до 11-го квалітету та шорсткістю поверхні Rz 320-80. Коли потрібна вища якість поверхні отвору, його (після свердління) додатково зенкерують і розвертають.       Точність свердління в окремих випадках може бути підвищена завдяки ретельному регулюванню верстата, правильно загостреному свердлу або свердлінням через спеціальний пристрій - кондуктор.

та призначення:
Перові свердла є простим ріжучим інструментом. Вони

застосовуються головним чином в ручних дрилях для свердління невідповідальних отворів діаметром до 25 мм.

.

Спіральні свердла з циліндричним і конічним хвостовиками  використовуються як для ручного свердління, так і при роботі на верстатах (свердлильних, револьверних і ін.).

здобуття точних отворів малого діаметру. Під глибоким свердлінням зазвичай

розуміють свердління отворів, довжина яких перевищує їх діаметр в 5 разів і більш.

Центрові свердла  служать для здобуття центрових поглиблень на оброблюваних деталях

комбіновані,ступінчаті та ін.
.

Спіральне свердло має робочу частину, шийку, хвостовик для

кріплення свердла в шпинделі верстата чи дрилі і лапку, яка слугує упором при вибиванні свердла з гнізда шпинделя і передачі через неї великих крутячих моментів Робоча частина, у свою чергу, розділяється на ріжучу і направляючу.

свердла, складається: з двох зубів (пер), утворених двома спіральними

канавками для відведення стружки; перемички (серцевини) – середньої частини свердла, що сполучає обидва зуба (пера); двох передніх поверхонь, по яких збігає стружка, і двох задніх поверхонь; двох стрічок, які слугують для направлення свердла, калібрування отвору і зменшення тертя свердла об стінки отвору; двох головних ріжучих кромок, утворених перетином передніх і задніх поверхонь і виконуючих основну роботу різання; поперечної кромки (перемички), утвореної перетином обох задніх поверхонь. На зовнішній поверхні свердла між краєм стрічки і канавкою розташована дещо поглиблена частина, яка йде по гвинтовій лінії і називається спинкою зуба.

також тим, що робоча частина свердла має зворотний конус,

тобто діаметр свердла в ріжучій частині більший, ніж на іншому кінці, біля хвостовика. Різниця у величині цих діаметрів складає 0,03-0,12 мм на кожних 100 мм довжини свердла.
До геометричних параметрів ріжучої частини свердла відносяться: кут при вершині свердла, кут нахилу гвинтової канавки, передній і задній кути, кут нахилу поперечної кромки (перемички).

ріжучими кромками. Він робить великий вплив на роботу свердла.

Величина цього кута вибирається залежно від твердості оброблюваного матеріалу і коливається в межах від 800 до 1400; для сталей, чавунів і твердих бронз 2φ = 116-1180, для латуні і м’яких бронз 2φ = 1300, для легких сплавів – дюралюміну, силуміну 2φ = 1400; для червоної міді 2φ = 1250; для ебоніту і целулоїду 2φ = 80-900.

ω. Із збільшенням цього кута процес різання полегшується, покращується

вихід стружки. Проте свердло (особливо малого діаметру) із збільшенням кута нахилу гвинтової канавки ослаблюється. Тому в свердел малого діаметру цей кут робиться меншим, ніж в свердел великого діаметру.
Кут нахилу гвинтової канавки повинен вибиратися залежно від властивостей оброблюваного металу. Для обробки, наприклад, червоної міді і алюмінію цей кут потрібно брати рівним 35-400, а для обробки сталі ω = 250 і менше.

Для підвищення стійкості свердел діаметром 12 мм і вище застосовують подвійне заточування свердел; при цьому головні ріжучі кромки мають форму не прямої, як при звичайному заточуванні , а ламаної лінії . Основний кут 2φ = 116-1180 (для сталей і чавунів), а другий кут 2φ0 = 70-750.

ріжучими кромками. Він робить великий вплив на роботу свердла.

Величина цього кута вибирається залежно від твердості оброблюваного матеріалу і коливається в межах від 800 до 1400; для сталей, чавунів і твердих бронз 2φ = 116-1180, для латуні і м’яких бронз 2φ = 1300, для легких сплавів – дюралюміну, силуміну 2φ = 1400; для червоної міді 2φ = 1250; для ебоніту і целулоїду 2φ = 80-900.
Для підвищення стійкості свердел діаметром 12 мм і вище застосовують подвійне заточування свердел; при цьому головні ріжучі кромки мають форму не прямої, як при звичайному заточуванні , а ламаної лінії . Основний кут 2φ = 116-1180 (для сталей і чавунів), а другий кут 2φ0 = 70-750.

немає прозорого екрана) вручну таким чином. Лівою рукою тримають

свердло за робочу частину якомога ближче до різальної частини (конуса), а правою охоплюють хвостовик, злегка притискуючи різальну кромку свердла до бокової поверхні шліфувального круга . Потім плавним рухом, правої руки, не відводячи свердло від круга, повертають його навколо своєї осі і, витримуючи правильний нахил і злегка натискуючи на свердло, загострюють задню поверхню.

Загострення свердел

у водно-содовий розчин. Загострене свердло доводять на бруску. При

цьому слідкують за тим, щоб різальні кромки були прямолінійними, мали однакову довжину і були загострені під однаковими кутами.