Презентация на тему Статистичне зведення і групування

групувань.
3. Статистичні таблиці.

для розуміння. Для отримання на їх основі висновків та

пропозицій проводять аналіз статистичними способами і методами, перш за все, статистичним зведенням. Зведення здійснюється для того, щоб виділити загальне та закономірне.
Суть статистичного зведення –
матеріали спостереження класифікують та групують.
Елементи сукупності за певними ознаками об’єднують у :
Групи класи типи
Завдання зведення – підрахувати і узагальнити матеріали спостереження з тим, щоб вивчити характерні риси чи відмінності тих чи інших явищ, виявити закономірності їх розвитку.

Просте зведенння – це лише простий підрахунок підсумків первинного

статистичного матеріалу.
Складне зведення передбачає групування, вибір групувальних ознак і встановлення меж групування, підрахунок групових і загальних підсумків, а також викладення результатів зведення у вигляді статистичних таблиць чи графіків.

За організацією робіт розрізняють:
централізоване зведення;
децентралізоване зведення.

на групи за істотними для них ознаками.
Вимоги щодо статистичних

групувань:
всебічний глибокий аналіз суті і природи явища, що дозволяє визначити його типові риси і відмінності.
чітке визначення ознак, за якими проводиться групування.
об’єктивне і обгрунтоване визначення інтервалів групування
Групування виконує у статистиці дві функції:
розподіляє сукупності на
однорідні групи;
визначає межі та можливості застосування інших статистичних методів (середніх величин, кореляційно-регресійного тощо).

групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною

ознакою.

формами влас-ності, при групуванні населення за спільними групами, тощо. 
Аналітичні

групування проводяться за факторною ознакою, і в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки.

логічним змістом статистична таблиця розглядається як ”статистичне речення”. Підметом

його є суб’єкт дослідження: перелік елементів сукупності, її групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали. Як правило, підмет розміщують у лівій частині таблиці, подаючи його назвою рядків. Присудок таблиці – це система показників, що характеризують підмет як об’єкт дослідження.

В залежності від стуктури підме-та таблиці поділяються на про-сті, групові та комбінаційні.

які необхідні для вивчення певного явища.
2.Загальна назва, заголовки підмета

і присудка, мають формулюватись чітко, коротко і змістовно.
3.Якщо число показників присудка велике, їх треба пронумерувати, при цьому графи, в яких наведено перелік об’єктів або груп, позначають великими літерами алфавіту, а графи з показниками присудка – арабськими цифрами.
4.Якщо немає відомостей про розмір явища, то у відповідній клітинці записується “немає відомостей” або проставляються крапки “…”, відсутність явища позначається тире “–”. Число 0,0 ставиться у тих випадках, коли величина показника таблиці не перевищує 0,05, х – клітинка не заповнюється.
5.Кількісні показники у межах однієї графи повинні наводитися з однаковою точністю. Тобто до 0,1, до 0,01, до 0,001.
6.Якщо наведені показники мають різноманітні одиниці вимірювання, їм виділяють спеціальну графу.
7.Таблиці мають бути замкненими, тобто з підсумковими результатами; вийнятком є аналітичні таблиці, в яких підсумки не обов’язкові.