Презентация на тему Оскар Уайльд (1854-1900)

батьківському домі влаштовувалися поетичні вечори, дім відвідували цікаві, творчо

обдаровані люди.
Захоплювався читанням творів Есхіла.
Привчався існувати у світі поетичних образів, поваги до краси, створеної людиною.

його університетські викладачі.

О. Уайльд навчався в Оксфорді

та Трініті-коледжі.

До десяти років Оскар Уайльд отримав освіту вдома, від французької гувернантки він навчився французької мови, від німецької — німецької.

у естетському русі.
Покинув батьківщину через те, що був

гомосексуалістом.
Два роки провів у в’язниці. Оскара засудили за звинуваченням в содомії.
Під кінець життя з деяких причин змінив своє ім’я на Себастьяна Мельмота.
Уайльд був дуже спостережливим і часто переймав звички відомих людей, копіював їхні жести і поведінку.

Коли американський видавець запропонував йому п’ять тисяч доларів за

роман у тисячу слів, письменник відмовився, бо, за його висловленням, «у англійській мові немає 100 тисяч слів».

Одна газета надіслала йому анкету з проханням назвати десять кращих книг. Вайльд відповів: «Не можу їх назвати, сам іще не написав стільки».

які стали відомими завдяки своїм комедійним сюжетам; казок з

глибоким смислом, у яких письменник приділяє увагу інтер’єру та одягу персонажів; роман, на жаль, єдиний, але безцінний у скарбниці літератури.

Вайльда - це естетична гра автора з читачами (глядачами),

викликана дотепністю і парадоксальністю ситуацій. Французькою мовою, спеціально для відомої актриси Сари Бернар, він пише драму "Саломея" на біблійний сюжет, яка була заборонена в Англії. Після того, як комедії Вайльда були поставлені на сцені, він практично перестав писати.

звернувся до жанру казки. У кожному творі все є

дуже вишуканим, багатим, витонченим, коштовним. Фінали казок зазвичай песимістичні. Але містять пристрасну проповідь добра, співчуття і краси. 
Найпопулярніші: «Зірковий хлопчик», « Щасливий принц»

  Вперше виданий 20 червня 1890 року в «Щомісячному журналі Ліппіконта» Після публікації

твору здійнявся скандал, критики назвали його аморальним. Але сам творець сказав: « Кожен бачить в Доріані Греї власні гріхи, адже в чому полягають його – ніхто не знає. Той, хто знаходить їх, вносить їх сам» Адже жоден із вад героя не назван, окрім зловживання опіумом.

кожен дає своїм помилкам.
Книги, які світ називає аморальними,

- це книги, котрі демонструють світові його ганьбу.

Тому, що дійсно потрібно знати, ніхто не навчить.

Люди похилого віку всьому вірять, люди середніх років усіх підозрюють. Молоді знають все.

Немає нічого небезпечнішого, ніж бути модним. Все модне дуже швидко виходить з моди.

Будь собою, інші ролі зайняті.