Презентация на тему Суб’єкти господарського контролю в Україні

subectum – лежить в основі) контролю виступають носії прав

і обов’язків – особи та органи, що мають повноваження на здійснення контролю за виробничою та фінансовою діяльністю підприємства, а також право втручатися в його оперативну діяльність (припиняти або обмежувати їх діяльність, усувати від роботи певних осіб) та самостійно притягувати винних до відповідальності
Підконтрольні суб’єкти – це посадові та матеріально відповідальні особи, які відповідають за ведення обліку, надходження, експлуатацію, витрачання, використання підконтрольного об’єкту тощо

Указ, Схема від 09.12.2010 № 1085/2010

справ України Міністерство екології та природних ресурсів України Міністерство економічного розвитку

і торгівлі України Міністерство енергетики та вугільної промисловості України Міністерство закордонних справ України Міністерство інфраструктури України Міністерство культури України Міністерство надзвичайних ситуацій України Міністерство оборони України Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров`я України Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Міністерство соціальної політики України Міністерство фінансів України Міністерство юстиції України

митна служба України Державна податкова служба України Державна санітарно-епідеміологічна служба України Державна

служба експортного контролю України Державна служба статистики України Державна служба фінансового моніторингу України Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном Державна інспекція України з питань праці Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України Пенсійний фонд України
Державна фінансова інспекція України та інші

контроль – це система контрольних заходів щодо відповідності діяльності

підприємства поставленим завданням, надання керівництву інформації про стан об’єктів, що перевіряються, а також рекомендації стосовно цих об’єктів, які сприятимуть прийняттю правильних управлінських рішень

господарському контролі
Про Положення про Державну фінансову інспекцію України Президент України;

Указ, Положення від 23.04.2011 № 499/2011
Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні Верховна Рада України; Закон від 26.01.1993 № 2939-XII

України,
контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві

і Севастополі,
контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

1) використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та

інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів;

законодавства про державні закупівлі;
3) виконанням функцій з управління об'єктами

державної власності;
4) цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;
5) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;
6) складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;
7) станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;
8) усуненням виявлених недоліків і порушень;

інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу

чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств;
державного фінансового аудиту;
перевірки державних закупівель

фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та

інші документи,
2) безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються;
3 вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків,
4) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю;
5) вилучати під час проведення ревізії у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду вилучати до закінчення ревізії оригінали зазначених документів; тощо
6) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, адміністративні стягнення; тощо

за діяльністю підприємств

податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів

та державних цільових фондів
митні органи щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків

платників податків;
інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

перевірок та звірок

документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою

та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства;
одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, комерційних банків та інших фінансових установ довідки або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб’єктів підприємницької діяльності;
проводити перевірки платників податків;
вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки
під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів

приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується

для провадження господарської діяльності, та/або є об’єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов’язані з іншими об’єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;
звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового богу або його частини
тощо

Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
Державні

податкові інспекції у районах, містах, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

районі

у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі

даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності,

стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

плану-графіка перевірок;
2) не частіше 1 разу на рік;
3) з

обов'язковим письмовим повідомленням підприємства не пізніше як за 10 календарних днів до початку перевірки

плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за

наявності хоча б однієї з обставин:
платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення;
платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;
реорганізація, ліквідація, банкрутство підприємства

місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або

інших об’єктів права власності такого платника.
Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо:
дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій,
ведення касових операцій,
наявності ліцензій,
патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію,
виробництва та обігу підакцизних товарів,
дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки,

зовнішньоекономічних відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдавати шкоди національній безпеці України

банку на зберігання в таємниці документів, даних, що відображають

їх діяльність

схвалює Кабінет Міністрів України. До них належать:
установчі документи, дозвільні

документи на провадження підприємницької чи господарської діяльності;
інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
показники, потрібні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;
відомості про чисельність, склад працівників, їх заробітну плату взагалі і за професіями та посадами, а також наявність вільних робочих місць;
документи про сплату податків і обов’язкових платежів;
документи про платоспроможність;
відомості про участь посадових осіб підприємств у кооперативах, малих підприємствах, спілках та інших організаціях, що проводять підприємницьку діяльність;
відомості, які підлягають оголошенню відповідно до чинного законодавства.

комерційну таємницю, а також за розголошення комерційної таємниці передбачено

кримінальну відповідальність. Але для цього необхідно закріпити право підприємства на комерційну таємницю. Це можна зробити наступними шляхами:
1. Внести до статуту або установчого договору положення про те, що підприємство має право на комерційну таємницю, та визначити склад і обсяг відомостей, що входять до її складу. В окремому пункті зафіксувати право підприємства не надавати інформацію, що містить комерційну таємницю, та передбачити положення про організацію захисту комерційної таємниці; про те, хто визначає порядок її захисту.
2. Передбачити в колективному договорі пункт про зобов’язання колективу і керівництва підприємства не розголошувати інформацію, що містить комерційну таємницю, а також встановити відповідальність за її розголошення. Взяти від працівників розписку про нерозголошення конфіденційних відомостей (зразок 2.3).
3. Внести в установчі документи, посадові інструкції (або в контракт – у разі укладення трудового контракту з працівником) положення про відповідальність посадових осіб підприємства та працівників за розголошення комерційної таємниці не лише під час роботи у фірмі, а й після звільнення.

є в розпорядженні конкретного органу державної контрольно-ревізійної служби або

його посадової особи стосовно об’єктів контролю, контрольних, правоохоронних та інших державних органів, їх працівників, способів досягнення визначених законодавством завдань, необхідних для якісного проведення контрольно-ревізійних дій, забезпечення відповідної їх раптовості та ефективності і, які з цієї причини на певний період не підлягають зовнішньому чи внутрішньому розголошенню

що вони контролюють?