Презентация на тему водний транспорт

використовувався майже всіма народами ще з часів мезоліту (близько

VIII тис. до н. є.). У кожній кліматичній зоні застосовувалися на водоймах найрізноманітніші типи пристосувань для транспортування людей і вантажів, а також для рибальства.

у Європі шлях «із варяг у греки», який проходив

Дніпром через Київ і з'єднував Балтійське море з Візантійською столицею Константинополем. Тоді ж, за свідченнями давньоруських літописців, по Дністру транспортували сіль із Прикарпаття.

внутрішньої і зовнішньої торгівлі роль водних артерій України ще

більше зросла. Особливо важливого значення вони набули на Поліссі, де не вистачало сухопутних комунікацій, а наявні через специфічність місцевих природних факторів весною і восени часто ставали непридатними для транспортно-виробничої діяльності.

басейнах рік Дніпра і Прип'яті споруджуються штучні водні траси-канали

— Дніпровсько-Бузький, Огінський, Березінський. Вони сприяли розширенню торговельно-економічних зв'язків населення Середнього Подніпров'я та Полісся з білорусами, поляками, народами Прибалтики і всього Балтійського водного басейну.

перевозили продукти лісу, будівельні матеріали, хліб, промислові й ремісничі

вироби тощо. Широко використовувалися для транспортування різноманітних товарів також Сіверський Донець, Інгулець, Південний Буг, Західний Буг, Тиса, Прут, Дністер. По Дністру, наприклад, сплавляли до чорноморських портів та в країни Південної Європи будівельний ліс, пиломатеріали (ґонт, дошки, бруси), вироби з дерева, залізо з Карпат, сіль з Гуцульщини та Покуття, хліб, олію, тканини, фосфорити та інші вантажі з Поділля.

перевозять будівельні матеріали – 96 %.
Довжина водних шляхів близько

2,4 тис км.
Судноплавні річки: Дніпро з Десною та Прип'яттю, Південний Буг, Сіверський Донець, Дністер, Дунай.
Найбільший обсяг вантажних перевезень здійснюють Київська, Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська області.

транспорту; на півдні її територію омивають води Чорного та

Азовського морів, які практично не замерзають і з'єднуються з Середземним морем через протоку Босфор, Марму­рове море і протоку Дарданелли. Загальна довжина морської бере­гової лінії України понад 2000 км Регулярні морські перевезення Чорним й Азовським морями почалися наприкінці XVIII ст.

судноплавним. Київська Русь (X—XIII ст.) мала стабільні зв'язки з

Візантією. Відомі морські по­ходи київських князів на Константинополь. Після перемоги над Туреччиною у 80-х роках XVIII ст. і переходу до Російської імперії Північного Причорномор'я Приазов'я тут виникають порти — Херсон (1778), Севастополь (1788), Одеса (1794). У Миколаєві та Севастополі створено суднобудівні підприємства.

у світі паромна переправа між Іллічівськом і болгарським портом

Варна протяжністю 435 км. Для поліпшення зв'язків України з Північним Кавказом споруджено залізнично-паромну переправу через Керченську протоку.

Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч та ін. Великі)

портові міста на берегах Азовського моря — Маріуполь, Бердянські тощо. Через порти Чорного й Азовського морів здійснюються зов­нішньоекономічні зв'язки країни.

руда, кокс, чорні метали, ліс, цу­кор, хімічні продукти тощо;

імпортними — машини, устаткування мінерально-сировинні ресурси та ін.

Азовське (АМП) та Українсько-Дунайське (УДП) пароплавства, що володіють транспортним

флотом сумарною вантажністю 5,2 млн т і пасажирським флотом на 9,9 тис. місць.

них належать 175 перевантажувальних комплексів, 8 судноремонтних заводів.

на шляху міжнародних транспортних коридорів
Пан-європейський транспортний коридор №9

на шляху міжнародних транспортних коридорів

Міжнародний транспортний коридор Гданськ-Одеса

на шляху міжнародних транспортних коридорів.
Транспортний коридор Європа - Кавказ

- Азія