Презентация на тему Вегетативна нервова система

( автономна нервова система, мимовільна нервова система, вісцеральна нервова

система) – частина нервової системи, що забезпечує діяльність внутрішніх органів, регуляцію судинного тонусу, іннервацію залоз, трофічну іннервацію скелетної мускулатури, рецепторів і самої нервової системи.
Взаємодіючи з соматичною (анімальною) нервовою системою і ендокринною системою, вона забезпечує підтримання сталості гомеостазу та адаптацію в мінливих умовах зовнішнього середовища.
Залежно від умов функціонування органів вегетативна нервова система справляє на них коригувальний або пусковий вплив. 
Коригувальний вплив виявляється тоді, коли орган, володіючи автоматією, функціонує безупинно. У такому разі імпульси, що надходять вегетативними нервами, лише Якщо робота органу непостійна, а збуджується імпульсами, що надходять симпатичними або парасимпатичними нервами, то в цьому разі йтиметься про пусковий вплив вегетативної нервової системи.
Найчастіше пускові впливи доповнюються коригувальними.

складається із двох відділів – симпатичного і парасимпатичного. Обидва

відділи мають структурну особливість, з якою ми раніше не зустрічалися: нейрони, що керують мускулами внутрішніх органів і залозами, лежать за межами ЦНС, утворюючи невеликі інкапсульовані скупчення клітин – ганглії. Таким чином у вегетативеій нерввовій системі є додаткова ланка між спинним мозком і кінцевим робочим органом (ефектором).
Вегетативні нейрони спинного мозку об'єднують сенсорну інформацію, що поступає від рецепторів і потім на цій основі регулюють активність нейронів вегетативних гангліїв. Звязки між спинним мозком і гангліями називаються прегангліонарними волокнами
За своєю функцією вегетативна нервова система непідконтрольна нашій свідомості, але знаходиться в підпорядкуванні ЦНС (спинного мозку, мозочка, гіпоталамуса, базальних ядер кінцевого мозку, кори головного мозку). По розташуванню вегетативна (автономная) нервова система ділиться на центральний і периферичний відділи.

нейронів гангліїв в обох відділах майже завжди ацетилхолін.Аксони, що

йдуть від нейронів автономних гангліїв до органів називаються постгангліонарними волокнами.Вони галузяться.

Симпатичний і парасимпатичний відділи відрізняються один від одного

По рівнях на яких прегангліонарні волокна виходять із спинного мозку

По близкості розміщення гангліїв до органів-мішеней

По медіатору, який використовують постгангліонарні внейрони для регуляції органів

нервової системи хребетних тварин і людини, що складається з

симпатичних центрів, правого і лівого пограничних симпатичних стовбурів, розташованих уздовж хребта, гангліїв (вузлів) і нервових гілок, що сполучають ганглії між собою, із спинним мозком і з еффекторами.

з грудного і крижового відділів спинного мозку і до

органів-мішеней від них ідуть дуже довгі постгангліонарні волокна.Головний медіатор – норадреналін,один з катехоламінів, що слугує медіатором також і в ЦНС
Центральний відділ симпатичної частини розташовується в бічних рогах спинного мозку. Крім того, тут розташовуються судиноруховий і потовидільний центри.
Симпатична нервова система
 іннервує  мимовільні м’язи внутрішніх органів, органів чуття (очі), залози. Периферичний відділ симпатичної частини утворюється насамперед двома симетричними стволами, розташованими з боків хребта від основи черепа до куприка, де обидва стволи своїми каудальному кінцями сходяться в одному загальному

все уявити, що відбувається з організмом у стані збудження,

готовим до реакції “боротьба чи втеча”. Зіниці розширюються, щоб пропускати більше світла, частота серцевих скорочень зростає, і кожне скорочення стає сильнішим, що призводить до збільшення загального кровотоку. Кров відливається від шкіри і внутрішніх органів і приливається до мозку і м'язів. Моторика шлунково-кишкового тракту і травлення уповільнюються. М'язи, що лежать вздовж повітряних шляхів, що ведуть до легень розслабляються, що дозволяє збільшити частоту дихальних рухів і посилити газообмін. Клітини печінки і жирової тканинини віддають у кров більше глюкози і жирних кислот-високоефективного “топлива”, а підшлункова залоза одержує сигнал виробляти якомога менше інсуліну.Це дозволяє мозку одержувати багато глюкози, що циркулює в кровяному руслі, так як мозок на відміну інших органів не потребує інсуліну для утилізації цукру крові.Медіатор, що здійснює всі ці реакціє - адреналін. Організм готовий до дії!

звужує просвіт судин,
— підвищує кров’яний тиск,
— стимулює

обмін речовин у клітинах і тканинах організму.
Під час різних емоцій (страх, гнів) і станів, що пов’язані з великим напруженням організму (інтенсивна фізична праця, спортивні змагання), має місце підвищення функції симпатичної нервової системи.
Вона сприяє інтенсивній діяльності організму, особливо в екстремальних умовах, коли потрібне напруження всіх його сил.
Гомеостатична роль симпатичної нервової системи полягає в підтримці постійності внутрішнього середовища організму в активному стані, тобто симпатична нервова система включається в роботу тільки при фізичних навантаженнях, емоційних реакціях, стресах, больових синдромах, крововтратах.
Адаптаційно- трофічна функція симпатичної нервової системи спрямована на регуляцію інтенсивності обмінних процесів. Це забезпечує пристосування організму до змінних умов середовища існування. Таким чином симпатичний відділ ЦНС починає діяти, коли організм перебуває в активному стані, і забезпечує роботу органів і

вегетативної нервової системи, що є антагоністом симпатичної нервової системи,

його називають системою післяекстремальних ситуацій, оскільки вона повертає до норми функції органів, які були задіяні у вирішенні складних для організму

від стовбура головного мозку (“черепний компонент”) і від нижніх

крижових сегментів спинного мозку. Вони утворють зокрема дуже важливий стовбур, що називається блукаючим нервом, чисельні гілки якого здійснюють всю парасимпатичну інервацію серця, легень і кишкового тракту. Прегангліонарні парасимпатичні аксони дуже довгі, бо їх ганглії як правило розміщуються поблизу чи всередині тих тканин, які вони інервують.Медіатор переважно ацетилхолін.

— розширення просвіту судин,
— зниження кров’яного тиску,
—

вона впливає на процеси, що пов’язані з відновленням використаних речовин у клітинах і тканинах.
Тонус цього відділу вегетативної нервової системи підвищений у станах спокою організму.
Гомеостатична функція парасимпатичної нервової системи має відновний характер і діє в стані спокою. Це виявляється у зменшенні частоти і сили серцевих скорочень, стимуляції діяльності шлунково-кишкового тракту при зменшенні рівня глюкози в крові і т. д.
Захисна функція парасимпатичної нервової системи полягає в тому, що захисні рефлекси позбавляють організм від чужорідних частинок. Наприклад, при кашлі очищується горло, чхання звільняє носові ходи, унаслідок блювання видаляється