Презентация на тему Біотопи у воді. Біогеоценоз, біотоп та біоценоз

і  грец. τοπος — місце) — ділянка поверхні з більш-менш однотипними умовами

існування (ґрунтом,  мікрокліматом  тощо). Біотоп є основною екологічною одиницею класифікації за ступенем їх подібності. Зазвичай біотоп заселений певним угрупованням організмів (біоценозом). Разом із біоценозом біотоп складає біогеоценоз, себто є його неорганічною компонентою. У більш вузькому тлумаченні біотоп розглядають, як середовище існування комплексу тварин, що входять у біоценоз. Біотопи об'єднують разом у так звані біохори. Біохо́р — частина біосфери, що охоплює групу просторово об'єднаних біотопів, які розташовані у однотипних кліматичних умовах та характеризуються певним складом біоценозу. Поняття біохору тотожне поняттю ландшафтна зона.

на певному просторі однорідних природних явищ (атмосфери, ґрунту, кліматичних

умов, рослинного, тваринного світу), поєднаних обміном речовин і енергії в єдиний природній комплекс. Біоценоз - це конкретна сукупність живих організмів на певному просторі суші або акваторії, що називається біотопом.
Необхідність введення поняття біогеоценоз викликана тим, що екологічна система не має просторової прив'язки (екосистемою може бути корова із мікроорганізмами, що паразитують на її тілі). Біогеоценоз - це завжди визначена окрема ділянка біосфери. З цієї точки зору біогеоценоз можна розглядати як окремий випадок, або один з видів екосистеми, який має чітку територіальну прив’язку..

поза середовищем існування організми жити не можуть, але ним

зручно користуватися у процесі вивчення екологічних зв’язків між організмами.
Часто екосистему ототожнюють з біогеоценозом. І. Дедю вважає, що категорії екосистема та біогеноценоз збігаються на рівні рослинної сукупності й принципово різняться лише вище і нижче цього рівня.
Історично утворену сукупність популяцій різних видів, що населяють певну територію або акваторіки характеризуються певними взаємозв'язками, називають біоценозом (наприклад, однорідна ділянка степу, лісу, озера тощо).
Мешканці біоценозу тісно пов'язані з абіотичними факторами, їхня сукупність складає екологічну систему (екосистему), або біогеоценоз.

пелагіаль – товщу води (з гр. pelagos – море)

і бенталь – дно (з гр.benthos – глибокий).

зони. Вертикальні екологічні зони пелагіалі: епіпелагіаль, баті пелагіаль, абісопелагіаль,

ультраабісопелагіаль. Екологічна зональність озер. Екологічні області бенталі: літораль, сублітораль, профундаль. Екологічні зони пелагіалі: епілімніон, металімніон, гіполімніон, прибережна та пелагічна. Екологічна зональність річок: прибережна (рипаль), середня (медіаль), стрижень. Екологічна зональність водосховищ: вершина і пригреблева ділянка. Їх особливості. Специфічність пелагіалі, розподіл гідробіонтів в пелагіалі.

Класифікація планктону за систематичним положенням (прокаріоти, еукаріоти), місцем проживання

(пелагіаль, літораль, голопланктон, меропланктон), функціональною роллю (продуценти, консументи, редуценти), розмірні групи планктону. Пристосування організмів до життя в пелагіалі. Плавучість, швидкість занурення. Пристосування, що забезпечують збільшення тертя об воду та опір форми, зниження залишкової маси.

шельф), материковий схил, океанічне ложе. Екологічні зони бенталі: супралітораль,

літораль, сублітораль, батіаль, абісаль, ультра абісаль. Специфічність бенталі, розподіл гідробіонтів в бенталі. Основні поняття про механізми адаптації гідробіонтів до мешкання у товщі води і на дні.

та його склад (гідатофіти плейстофіти, гелофіти). Розподіл та склад

макрофітів у водоймах різного типу. Зообентос. Класифікація гідробіонтів за ступенем рухливості. Онфауна, інфауна, епіфауна. Розмірні групи зообентосу. Перифітон, порядок освоєння субстратів організмами. Пристосування донних організмів до проживання у бенталі: утримання на твердому субстраті, захист від захоронення (специфічна форма тіла, міграція), вироблення способів пересування (для рухливих форм).