Презентация на тему Еволюція зірок

є основним елементом галактики.
«Зірки - це величезні кулі з

гелію і водню, а також інших газів. Гравітація тягне їх всередину, а тиск розпеченого газу виштовхує їх назовні, створюючи рівновагу. Енергія зірки міститься в її ядрі, де гелій взаємодіє з воднем ».
Зірки утворюються шляхом конденсації хмар газово-пилового міжзоряного середовища

- народження, ріст, період відносно спокійної активності, агонія, смерть,

і нагадує життєвий шлях окремого організму.
Астрономи не в змозі простежити життя однієї зірки від початку і до кінця. Навіть самі короткоживучі зірки існують мільйони років – довше за життя не тільки однієї людини, але й всього людства. Проте, вчені можуть спостерігати за багатьма зірками, що знаходяться на самих різних стадіях свого розвитку, - ті, які тільки що народилися й вмираючі. За численними зоряними портретами вони намагаються відновити еволюційний шлях кожної зірки і написати її біографію.

Астрономи античності поділяли їх за яскравістю на шість зоряних

величин. Найяскравіші зірки належали до першої величини, найтьмяніші — до шостої.
Усі видимі з Землі зорі (навіть ті, що доступні для спостереження за допомогою найпотужніших телескопів) розташовані в місцевій групі галактик.

зір — парсек (пк). Зоря, яка перебуває на відстані

1 пк, має паралакс рівний 1".
Відповідно,1 пк = 30 трлн км.
Поряд із парсеком застосовується ще одна особлива одиниця виміру відстані — світловий рік. Він дорівнює відстані, яку світло долає протягом року, тобто 9,46×1012км, або 0,307 пк.
Найближчою до Сонця зіркою є Проксима Центавра — червоний карлик 11-ї зоряної величини. Вона має паралакс 0,77", тобто відстань до неї становить 1,3 пк (40 трлн км або 4,3 св.роки).

Відстані до найближчих зір

послідовно застосовують латинські літери O, B, A, F, G,

K, M, R та N, де клас O відповідає найгарячішим зорям, а класи M, R та N -- найхолоднішим зорям.

абсолютною зоряною величиною) та спектральним класом (тобто, температурою поверхні)

зорі.

спостереження якої хоч один раз зафіксовано зміну її блиску.

Причин змінності багато і пов'язані вони можуть бути не тільки з внутрішніми процесами: якщо зоря подвійна і промінь зору лежить у площині обертання компонентів (або під невеликим кутом до нього), то час від часу одна зоря закриватиме іншу від спостерігача, що спостерігається як зменшення блиску; блиск може змінитися якщо світло від зорі пройде крізь сильне гравітаційне поле. Однак у більшості випадків змінність пов'язана з нестабільними внутрішніми процесами.

таких зірок належить і наше Сонце

і більшої кратності. У разі, коли до системи належить

більше десяти зір, її називають зоряним скупченням. Подвійні (кратні) зорі дуже поширені. За деякими оцінками, більше 70% зір у Галактиці кратні. Так, серед 32 найближчих до Сонця зір — 12 кратних, з яких 10 подвійних, зокрема й найяскравіша зоря, небосхилу — Сіріус. В околиці 20 парсек від Сонячної системи близько половини із більш, ніж 3000 зір, — подвійні зорі всіх типів.

Зоряні системи

зір, які обертаються навколо спільного центру мас по еліптичних

орбітах. Інколи трапляються системи із трьох і більше зірок; у тому загальному разі система називається кратною зіркою.

Схематичне зображення двох небесних тіл, що обертаються навколо спільного центру мас

що має загальне походження і рухома в гравітаційному полі

галактики
як єдине ціле.
За своєю морфологією зоряні скупчення історично поділяються на два типи — кулясті і розсіяні. Групи гравітаційно незв'язаних зірок або слабкопов'язаних молодих зір, об'єднаних загальним походженням, називають зоряними асоціаціями.

ка́рлики — зірки низької світності з масами, порівняними із

масою Сонця, та високими ефективними температурами.
Нейтронна зоря — космічний об'єкт. Зоря на певному етапі своєї еволюції. Густина даного об'єкта, згідно із сучасними астрофізичними теоріями, співмірна з густиною атомного ядра.
Чорна діра — астрофізичний об’єкт, який створює настільки велику силу тяжіння, що жодні як завгодно швидкі частинки не можуть покинути його поверхню, в т. ч. світло.

у них міститься понад 98% видимої речовини Всесвіту. У

зорях відбувається синтез та перетворення хімічних елементів, які потім за сприянням умов можуть стати складовими живих організмів.